«З чого зроблено простір-час?», задається питанням фізик Арон Уолл зі Стенфордського інституту теоретичної фізики. Протягом останніх немає фізики по-різному намагаються осмислити загадку простору-часу, розглядаючи його не просто як порожній фон, на якому розгортається історія Всесвіту, а швидше як потік квантової інформації, що перетікає з однієї точки в іншу. Волл і його колеги все більше переконуються, що таке уявлення простору-часу може бути ключем до розробки теорії, яка зможе пояснити гравітацію з використанням принципів квантової механіки. Про це фізики мріють ще з часів Альберта Ейнштейна.
Петро Зенчиковський з Інституту ядерної фізики Польської академії наук задається таким же питанням, що і Уолл. Чи є простір-час абсолютною, незмінною, вічно і завжди присутньою ареною, на якій розгортаються події? Або, можливо, це динамічне створення, яке виникає як би на певному масштабі відстаней, часу або енергії? Згадка абсолюту не вітається в сучасній фізиці. Вважається, що простір-час емерджентний, тобто виникає звідкись. Незрозуміло тільки, звідки.
Що таке простір-час?
Більшість фізиків вважає, що структура простору-часу формується незрозумілим чином в межах масштабів Планка, тобто на масштабах, близьких до однієї трильйонної від трильйонної частки метра. Однак є деякі переконання, які ставлять під питання однозначність такого тлумачення. Існує чимало аргументів на користь того факту, що виникнення простору-часу може відбуватися в результаті процесів, які набагато ближче до нашої реальності: на рівні кварків і їх конгломератів.
Вам буде цікаво: Наш Всесвіт складається з найдрібніших кротових нір?
«Математика - це одне, ставлення з реальним світом - інше», каже Зенчиковський. "Наприклад, величина маси Планка здається підозрілою. Можна було б очікувати, що у неї буде значення, більш характерне для світу квантів. Між тим, воно відповідає приблизно 1/10 маси блохи, яка безумовно є класичним об'єктом ".
Більшість фізиків схильні припускати, що простір-час створюється на планківських масштабах, на відстанях, близьких до однієї трильйонної трильйонної частки метра (ауд 10-35 м). У своїй статті в Foundations of Science Зенчиковський систематизує спостереження різних авторів щодо формування простору-часу і стверджує, що гіпотеза про його формування в масштабах кварків і адронів (або кваркових агрегатів) цілком розумна з ряду причин.
Питання про природу простору і час спантеличували людства з давніх часів. Чи може час бути окремим від матерії, що створює «контейнер» для рухів і подій, які відбуваються за участю частинок, як це припускав Демокріт у 5 столітті до н. е.? Або, можливо, все це атрибути матерії і не можуть без неї існувати, як припустив Арістотель століттям пізніше?
Незважаючи на те, що минула вже тисяча років відтоді, ці питання досі не вирішені. Більш того, обидва підходи - незважаючи на їх очевидну відмінність - глибоко вкоренилися в стовпах сучасної фізики. У квантовій механіці події відбуваються на жорсткій арені з рівномірно поточним часом.
Між тим, у загальній теорії відносності речовина деформує упругий простір-час (розтягує і скручує його), а простір-час повідомляє частинок, як рухатися. Іншими словами, в одній з теорій актори виходять на вже підготовлену сцену, щоб грати свої ролі, а в іншій вони створюють сцену під час вистави, що, в свою чергу, впливає і на їхню поведінку.
У 1899 році німецький фізик Макс Планк зауважив, що при певних комбінаціях деяких констант у природі можна отримати найбільш фундаментальні одиниці виміру. Всього три постійних - швидкість світла c, гравітаційна постійна G і постійна Планка h - і ми отримуємо одиниці відстані, часу і маси, рівні (відповідно) 1,62 х 10-35 м, 5,39 х 10-44 с і 2,18 х 10-5 г. Виходячи з сучасних переконань, простір-час має народжуватися на планківській довжині. Але немає жодних суттєвих аргументів на користь раціональності цієї гіпотези.
Вам буде цікаво: Чи існує мультивселена?
Як наші найскладніші експерименти, так і теоретичні описи досягають масштабу кварків на рівні 10-18 м. Звідки ж нам знати, що на шляху до планківської довжини - протягом дюжини послідовних і ще менших порядків величини - простір-час знаходить свою структуру? Ми навіть не знаємо, чи раціональне поняття простору-часу на рівні адронів! Поділ не може проводитися нескінченно, тому що на певному етапі питання наступної меншої частини просто перестає мати сенс. Прекрасним прикладом буде температура. Ця концепція чудово служить на макромасштабах, але при послідовних поділах матерії ми досягаємо масштабу окремих частинок і поняття температури втрачає сенс.
"Зараз ми спершу прагнемо побудувати квантований дискретний простір-час і потім" населити "його дискретною матерією. Але якщо простір-час буде продуктом кварків і адронів, залежність буде зворотною: дискретна властивість матерії має посилювати дискретність простору-часу ", каже Зенчиковський і додає: "Планк спирався на математику. Він хотів створити одиниці з найдрібніших можливих постійних. Але математика це одне, а ставлення з реальним світом інше. Значення планківської маси здається підозрілим. Можна було б очікувати, що у неї буде більш підходяща характеристика для світу квантів. Але вона відповідає приблизно 1/10 маси блохи, яка безумовно є класичним об'єктом ".
Оскільки ми хочемо описати фізичний світ, ми повинні спиратися на фізичні, а не на математичні аргументи. І тому, коли ми використовуємо рівняння Ейнштейна, ми описуємо Всесвіт у великих масштабах і виникає необхідність вводити додаткову гравітаційну постійну, відому як космологічна постійна «лямбда». Якщо, при побудові фундаментальних одиниць, розширити наш початковий набір трьох постійних лямбдою, у випадку з масою ми отримаємо не одне, а три фундаментальних значень: 1,39 х 10-65 г, 2,14 x 1056 г і 0,35 х 10-24 г. Першу можна інтерпретувати як квант маси, другу - рівень маси спостережуваного Всесвіту, а третя нагадує масу адронів (наприклад, маса нейтрона дорівнює 1,67 х 10-24. Точно так само, беручи до уваги лямбду, з'явиться одиниця виміру 6,37 х 10-15 м, дуже близька до розміру адронів.
"Ігри з постійними можуть бути ризикованими, тому що багато залежить від того, які константи ми вибираємо. Наприклад, якби простір-час дійсно був продуктом кварків і адронів, то його властивості, включаючи швидкість світла, також повинні бути емерджентними. А це означало б, що швидкість світла не може бути серед основних констант ", зазначає Зенчиковський.
Іншим фактором на користь освіти простору-часу в масштабі кварків і адронів є властивості самих елементарних частинок. Стандартна модель, наприклад, не пояснює, чому існує три покоління частинок, звідки беруться їх маси або чому існують так звані внутрішні квантові числа, які включають ізоспін, гіперзаряд і колір. У картині, представленій професором Зенчиківським, ці значення можуть бути пов'язані з певним шестимірним простором, створеним положенням частинок та їх імпульсами. Побудований таким чином простір однаково поважає положення частинок (матерія) та їх руху (процеси). З'ясовується, що властивості мас або внутрішні квантові числа можуть бути наслідком алгебраїчних властивостей шестимірного простору. Більш того, ці властивості також пояснюють неможливість спостерігати вільні кварки.
"Виникнення простору-часу може бути пов'язане зі змінами в організації матерії, що відбувається в масштабі кварків і адронів, в більш первинному шестимірному фазовому просторі. Однак не зовсім зрозуміло, що далі робити з цією картиною. Кожен наступний крок вимагатиме виходу за межі того, що ми знаємо. І ми навіть не знаємо правил гри, за якими Природа грає з нами, нам все одно доводиться їх вгадувати. Однак видається розумним, що всі конструкції починаються з матерії, тому що вона є фізично і експериментально доступною. У цьому підході простір-час буде лише нашою ідеалізацією відносин між елементами матерії ", підсумовує професор Зенчиковський.
Погодьтеся з ним? Розкажіть у нашому чаті в Телеграмі.